Історія с. Шамраївка

 

УРЯДОВІ РЕСУРСИ:
Верховна Рада України

Сайт Кабінету Міністрів України

Президенський кадровий резерв

ОБЛАСТНІ РЕСУРСИ:
Кіровоградська обласна рада

Кіровоградська обласна державна адміністрація

РАЙОННІ РЕСУРСИ:

Благовіщенська районна державна адміністрація

Погода
Благовіщенська районна рада
м. Благовіщенське, вул. Героїв України 72
тел:2-29-66, тел/факс:2-22-60
e-mail: rayonaradaul@ukr.net

Історія села Шамраївка сягає другої половини вісімнадцятого  століття. Ось як про це писала місцева земська газета:  “Село Шамраївка розташоване на обох берегах річки Синиця в 26 верстах від селища Голованівська на південний захід. Назва села  походить від прізвища першого поселенця  – Шамрай. Поселення утворилось   у 60 роках ХУІІІ  століття. Є припущення, що це був 1767 рік.

Давно – давно десь  200-240 років тому на правобережній Україні почались козацькі  заворушення, цариця Катерина наказала зруйнувати  з того місця Запорізьку Січ. тим самим  ще більше посилився на українців царський порядок. А з другого боку  польські магнати  не давали дихати українському народу. Козаки після зруйнування Січі  розбіглися хто куди: хто просив захисту у турецького султана, хто подався в степи шукати собі землі-домівки. Був серед запорожців козак Шамрай, в битві з польською шляхтою він втратив руку  і не зміг вже воювати, тоді він вирішив  знайти тихе місце де б оселитися подальше від царського  поневолення  і польських магнатів. Взяв за руку молоду дружину Марію, торбину на плече  і подався на південь  в Дикий степ. Ішов-ішов степом   і набрів на невеличку річку  синю-синю,  як небо, береги якої поросли вербами, а в них співають заливаються  солов’ї   і так їм сподобалась  ця місцевість   що вирішили побудувати на березі річки курінь,  річечку назвали Синицею, за те, що була напрочуд синьою. Отак і заснувалось наше село  Шамраївка. Пізніше до поселення приєдналися ще декілька вільних сімей  запорожців, які вміли робити горшки, їх назвали Гонча руками, приплентався заїкуватий козак Клим, від нього пішли Заїки, Климчуки. Від царського уряду переховувався москаль Льоха, від нього пішли Льошенки.

І до 1784 року тут  нараховувалося вже 40 сімей. Була збудована дерев’яна церква і в ній було 214 прихожан.

В  ХІХ  столітті Шамраївка  вже  належала графу Потоцькому, який збудував нову церкву замість тієї , що згоріла   під час пожежі  за свої  кошти, яка коштувала на той час 30 тис. карбованців, це тоді були великі гроші. Потім села перейшло  у володіння  Строганових,  а в них викуплено Удільним Відомством.  У 1865 році тут вже проживало 1200 осіб православних  і ще одна сім’я  розкольників та три сім’ї євреїв. Церкву освячено  в 1886 році  архієпископом  Балтським Миколаєм  в ім’я  апостола  Іоанна  Богослова. Церковно приходська школа  була відкрита  у 1889  році у день Наума, що припадає на перше грудня, це була перша школа  у селі, до цього тут існувала початкова школа з 18 року Найдовше священиками  були   Іван Пергатовський ( 1827 – 1864 р )  – 37 років. Дані взяті з книги  „Історичний опис приходів Балтського повіту  ( 1865 р ).

Прихожани українці займались землеробством , працювали  на місцевому Грушківському  цукрозаводі. За останніми історичними  знахідками серед архівних документів Ульяновський цукрозавод  спочатку називався не Грушківським а Шамраївським, бо село вже більше ста років існувало, а селище біля заводу почало розростатися. І саме більшість перших робітників заводу були саме з Шамраївка.

ІХХ  століття почалось  для Шамраївки як і для всієї України, багатьма трагічними подіями  – перша світова, громадянська, голод.  Але трударі продовжували свою нелегку працю. У 1924 році в селі Шамраївка було організовано  ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі).

З 1928 року  село входить в Данилово-Балківський район, а з лютого 1932 року в Грушківський район  Одеської області . У серпні 1939 року колгосп приймав участь  у Виставці  досягнень  народного господарства у Москві. Грушківська, в тому числі Шамраївська  МТС   нагороджена орденом Леніна.

Знову жахлива сторінка історії  – війна. В ній прийняло участь  понад   500  жителів  села, 246 з них  полягли смертю хоробрих. Але скінчилась та  жахлива війна , і знову всі жителі взялись за відбудову  зруйнованого.

5 травня 1949 року Президія Верховної Ради України  перейменувала  Грушківський район в Ульяновський. І завжди обидва відділка  імені Кірова та  Шамраївський відділок бурякорадгоспу серед передових в районі. З 1974 року село входить до складу міста Ульяновка, а з 1992 року знову  відділяється від міста  і стає самостійним селом.