Історія с. Сабатинівка

 

УРЯДОВІ РЕСУРСИ:
Верховна Рада України

Сайт Кабінету Міністрів України

Президенський кадровий резерв

ОБЛАСТНІ РЕСУРСИ:
Кіровоградська обласна рада

Кіровоградська обласна державна адміністрація

РАЙОННІ РЕСУРСИ:

Благовіщенська районна державна адміністрація

Погода
Благовіщенська районна рада
м. Благовіщенське, вул. Героїв України 72
тел:2-29-66, тел/факс:2-22-60
e-mail: rayonaradaul@ukr.net

Село Сабатинівка засноване в 1735 р.
Село Сабатинівка розташоване на півдні району, де річка Синиця впадає в Південний Буг. Площа населеного пункту 460 та. Кількість населення 1080 чоловік.
Назва села походить від імені засновника села Сабатина, який був посланий в цю місцевість на чолі багатотисячного загону польських військ разом з допоміжним заго¬ном росіян для утихомирення гайдамацького повстання у першій половині XVIIІ ст.
Гайдамацький загін розбили і Сабатин зас¬нував у гирлі річки Синиці поселення, в яке приймав усіх бажаючих. Так поступово розбу¬дувалось село – хата до хати, вулиця до вулиці.
У другій половині XVIII ст. Сабатинівка ввійшла у склад володінь графа Станіслава Потоцького, а потім по спадковості перейшла до його сина Михайла Потоцького. В 1869 р. село перейшло до племінниці Михайла Потоцького графині Марії Строгановой яка в 1874 р. про¬дала Сабатинівку удільному відомству.
Населення Сабатинівки в основному скла¬далося з матросів, але багато було молдован, про що свідчать прізвища по документах того часу: Касул, Крецул, Байдан, Цуркан. З іновірців у приході села було 85 католиків і 19 євреїв. В той час у Сабатинівці нараховува¬лось 2636 жителів (1359 чоловіків і 1277 жінок), діяли три церковні школи.
Тяжко жилося жителям села за часів кріпосного права. Не покращилась їхня доля і після реформи 1861 р. Прискорилось соціаль¬не розшарування: окремі селяни, не будучи в силах обробляти свій малий наділ землі, про¬давали його заможним селянам-куркулям. Потім селянин був змушений найматись на роботу до куркуля. Частина збіднілих селян подалась у міста і таким чином поповнювала ряди промислового пролетаріату.
В роки першої світової війни переважну більшість дорослих і фізично здорових чоловіків мобілізували на фронт. Село залиши¬лось без робочої сили, поля запустіли, почав¬ся голод. Люди неймовірно бідували.
З радістю і надією зустріли сабатинівці звістку про жовтневу революцію 1917 р. Неза-баром у селі була встановлена радянська влада У 1928 р. місцева молодь утворила першу комсомольську організацію, яку очолив Ге¬оргій Лук’янов. У цьому ж році створено ком-незами, обрано сільський суд та революційний комітет. Першим головою Сабатинівського комнезаму був Сидір Михайлович Осіпов, ревкому – Трохим КОНОНОВИЧ Глухий, сільської ради – Володимир Гнатович Барський.
У кінці 20-х років на території Сабатинівки нараховувалось понад 400 одноосібних ГОСПОдарств. Почувши звістку про рішення XV з’їзду партій організували на селах колгоспи, селяни спочатку насторожилися, але потім добровіль¬но об’єднання – товариства спільного обробітку землі (ТСО3). Першими у ТСОЗи вступили Ф.О. Пасека, А. В. Діхтяренко, А.А. Брицький, С.А. Чуб, Н.І. Канська, С.М. Осіпов та інші У 1930 р. в Сабатинівці організовано перші колгоспи «Спілка», «Освіта», «Червоний пра¬пор», «Воля», «Шахтар». Через два роки ці колгоспи об’єдналися в один – «Шахтар». У 1933 році було організовано колгосп «VIІ-ий з’їзд Рад», цим самим у селі завершилась ко¬лективізація сільського господарства.
Спроби куркулів перешкодити процесу ко¬лективізації були марними. Натомість, у 1930 р. у селі створено партійну організацію, яку очолив одеський робітник Гордієвський. Роз¬почалася боротьба з куркулями і врешті-решт їх вигнали із села.
Весною 1932 р. в Сабатинівці з’явились перші трактори. Згодом – автомобілі, комбай-ни, інші сільськогосподарські машини. Із ростом виробництва поліпшувався матеріаль¬ний добробут та підвищувався культурний рівень працівників села. їх мирну працю по¬рушив віроломний напад фашистської Німеч¬чини на Радянський Союз.
З перших днів Великої Вітчизняної Війни сотні жителів села було мобілізовано в Червону Армію. У серпні 1941 р. Сабатинівку оку¬пували фашисти. Розпочалися пограбування, відправлення молоді на каторжні роботи до Німеччини.
Селяни як могли боролися з ворогом, до¬помагали партизанам. Таку роботу вели Ми-кита Сидорович Когут та його дружина Оле¬на. Фашисти їх заарештували і після жорстких допитів розстріляли. Після визво¬лення району останки партизан перенесено на площу перед Ульяновською середньою школою №1, де їм поставлено пам’ятник.
14 березня 1944 р. Радянська Армія звіль¬нила Сабатинівку від окупантів. Розпочалась відбудова зруйнованого господарства. Вес¬ною 1950 року три колгоспи, які знаходили¬ся на території села, об’єдналися в один. Першим головою укрупненого колгоспу став Мойсей Іванович Гринь.
1953 р. колгосп побудував на річці Синиці гідроелектростанцію потужністю 89 кіловат.
У селі з’явилася потужна техніка. Це дозволи¬ло виконувати семирічний та п’ятирічний на¬родногосподарські плани. Розвивалися рослин¬ництво і тваринництво, освіта та культура. У 60- 70-ті роки збудовано декілька корпусів молочно-тваринної ферми, нову школу, медичний пункт, будинок культури, дитячий садок. З року в рік село поповнювалося новими колгоспами. Уряд відзначив доблесну працю багатьох сабатинівців: голови колгоспу “22-й з’їзд КПРС” Михайла Івановича Семка, чабана Михайла Максимовича Галатіна , секретаря парткому Григорія Максимовича Ткаченка та інших.
Уродженці села Прокіп Гордійович Макси¬менко, Олександр Васильович Семеренко, Олександр Оникійович П’янкевич, Григорій Володимирович Глухий служили в Радянській Армії. їм присвоєно високі офіцерські знання полковників і підполковників. Багато сабатинівців навчалися у вузах і технікумах, більшість колгоспників мали загальну серед¬ню освіту. Село над Бугом економічно зросло, стало сильним господарством.