Історія с. Розношенське | Офіційний сайт Благовіщенської районної ради Кіровоградської області
 
 

Історія с. Розношенське

 

УРЯДОВІ РЕСУРСИ:
Верховна Рада України

Сайт Кабінету Міністрів України

Президенський кадровий резерв

ОБЛАСТНІ РЕСУРСИ:
Кіровоградська обласна рада

Кіровоградська обласна державна адміністрація

РАЙОННІ РЕСУРСИ:

Благовіщенська районна державна адміністрація

Погода
Благовіщенська районна рада
м. Благовіщенське, вул. Героїв України 72
тел:2-29-66, тел/факс:2-22-60
e-mail: rayonaradaul@ukr.net

Село Розношенське розташоване в східній частині Ульяновського району, Кіровоградської області, на берегах р. Нетеки, яка впадає в Південний Буг. По розповідях старожилів можна судити, що село Розношенці виникло в кінці 17 початок 18 століття на землях польського графа Потоцького. Першими поселенцями були Бойчуки, Бойки переселенці із Заходу та втікачі від панського гніту і польської шляхти. Село носить назву від перших поселенців, які займалися розношенням та збиранням поміщицької подані з селян. Із архівних даних відомо,що село Розношенці в 1820 році входило до Подольської губернії і землі належали до володіння Мечислава Потоцького. На період реформи в 1861 році село входило до Балтського уїзду, Даниловобалківської волості. На кінець 19 ст. село налічувало 213 дворів. В них проживало 1260 чоловік. Видатні земляки були Капітанчук Наталія Порфирівна – ланкова, Новіцький Пантелей Михайлович – бригадир рільничої бригади. Вони удостоєні ордена Леніна. До революції в селі була корчма, яка знаходилась серед села височіла церква, збудована на кошти графа Потоцького. Важким було життя розношан за панів Потоцьких та Любомирських, не полегшало воно і після реформи 1861 року.
В ті далекі часи до південних поселень України , через малозаселені місця цього краю, неподалеку пролягав знаменитий чумацький шлях. Стомлені далекою дорогою, сюди часто завертали чумаки перепочити, обміняти різні речі на харчі. Біля холодного джерела відбувався обмін речами. Старожили розповідали ,що першим біля джерела оселився Сура, пізніше існував сурівський хутір. Згодом його заселяли жителі із села, і він простягнувся аж до самого лісу по обидва береги річки. Там селянам жилося вільніше, але часто на хутори з лісу нападали злодії і траплялися жертви. Живучи щоденно в тривозі, жителі тікали в село, залишаючи свої оселі. Навіть в роки Радянської влади цей хутір ще існував. Частина жителів, які заселяли цей хутір, була остаточно відірвана від Розношенець. І тільки в 1936 році хутір був ліквідований, всіх жителів перемістили в село. Колгосп цим переселенцям допоміг побудувати житлові будинки. Перед столипінською реформою селу належало 120 десятин удільської землі і 120 десятин церковної. В селі відбувалося класове розшарування. Більше 50% населення Розношенець було без землі. В період столипінських наділів збільшувалися землі багачів. Саме більше землі припадало це по 7 десятин. В цей період наше село відносилось до Даниловобальтівської волості, балтського повіту, Камянець-Подільської губернії.