Історія с. Луполове

 

УРЯДОВІ РЕСУРСИ:
Верховна Рада України

Сайт Кабінету Міністрів України

Президенський кадровий резерв

ОБЛАСТНІ РЕСУРСИ:
Кіровоградська обласна рада

Кіровоградська обласна державна адміністрація

РАЙОННІ РЕСУРСИ:

Благовіщенська районна державна адміністрація

Благовіщенська районна рада
м. Благовіщенське, вул. Героїв України 72
тел:2-29-66, тел/факс:2-22-60
e-mail: rayonaradaul@ukr.net

Село Луполове, центр сільської ради.
Розташоване на лівому березі річки Південний Буг, за 25 кілометрів від райцент¬ру, 275 км від столиці України Київ, центр села пересікає автобан “Київ-Одеса”. Село тягнеться на протязі шести кілометрів понад річкою. Село знаходиться на стику трьох об¬ластей північ – Кіровоградська область, південний захід – Одеська область, південний схід – Миколаївська область. До села Лупо¬лове входять два села які раніше називались Гренівка та Михайлівка.
Населення складає 650 мешканців.
Площа населеного пункту – 287 га
Храмове свято 14 жовтня – Покрова.
В історії міст і сіл Кіровоградської області заснування села Луполове датується другою половиною XVIII століття. Районний архів дає дату 1812 р.
Історія міст і сіл регіонів України на основі археологічних знахідок човен знайдений в річці «Південний Буг» біля села Сабатинівка – З км від села Луполове говорить про трипільське поселення, отже можна вважати що наше село бере початок з часів трипільсь¬кої культури, однією з найяскравіших архео¬логічних культур доби енеоліту.
Наше село разом з сусідньою Сабатинівкою входило до складу верви (общини) давньоукраїнського племені троянів, яке жи¬ло на цій землі у часи трипільської культури у IV-III тисячолітті до нашої ери. Існувало село Гренівка – тож коріння її проросли з Трої зараз сучасне Луполове.
Назва села дійсно виникло у XVIII ст. Наз¬ва села походить від слова молдавського Лупол – вовк. Друга версія село назване на честь Луполова Григорія, молдованина, відставного прапорщика, який служив в Венгерському І Чорному гусарському полку потім в російській армії і йому було дарова¬не село графом Потоцьким.
Костянтин Дем’янович Смирнов – спору¬див млин, який віднесено до пам’ятка архітектури XIX ст., який розміщений в с. Луполове на річці «Південний Буг» Русавський Микола Олександрович – голова колгос¬пу який очолював господарство понад 30 років, Герої соціалістичної праці.
Іванов Володимир Степанович – бригадир тракторної бригада, який очолював трактор¬ну бригаду в 80 роки, орденоносець Заінчковський Микола Петрович – завідуючий молочно – товарною фермою
Слободянюки, Московчуки, Радоуцькі, Начички, Заїченки, Маєвські, Ткачі, Лошатинські, Сорочинські, Власові, Заінчуковські, Смілянці.
Сім’я Жовтий Олександр Федорович ди¬ректор школи, його дружина Полив’яна Марія Сидорівна – вчителька.
Слободянюк Дмитро Федорович різноробочий, його дружина Слободянюк Галина Іванівна – доярка.
В центрі села знаходиться приміщення сільської ради. Функціонує загальноосвітня школа І-III ступенів, в якій навчається 135 учнів, діти з села Луполове та Кошаро-Олександрівка. Є дитячий дошкільний зак¬лад який відвідує 25 дітей. Є ФАП, пошто¬ве відділення, будинок культури, бібліоте¬ка, стадіон. Функціонує п’ять приватних торгових точок, які торгують змішаними товарами.
Агрофірма “Нива” обробляє частину землі. Частину землі використовують фермери яких є на території ради дев’ять. Остальні землі обробляють одноосібно. Сільській раді підпорядковане село Кошаро-Олександрівка яке розташоване за чотири кілометри від се¬ла Луполове /га 4 км від. автострада Київ-Одеса, село розміщене на мальовничих бере¬гах річки Південний Буг. Станом на 1 січня 2008 року налічується 160 дворів, проживає 305 мешканців. Площа населеного пункту становить 157 га. Храмове свято – 4 листопа¬да, Казанська. Існує дві версії щодо віку та історії виникнення села.
Перша – йому понад 230 років і ймовірно перший поселенець один з управителів клю¬чових економів численних маєтків графа С.Ш. Потоцького, якому належало на Пра¬вобережній Україні в 80-х роках XVIII століття, близько 150 млн. га земель, Олек¬сандр, що володів отарами овець і якого при¬вабили чарівна річка, багаті випаси, родючі землі та наявність для будівництва природ¬них матеріалів – каменю, глини, піску. Зго¬дом населення розросталось за рахунок збіднілої польської шляхти.
Другий варіант – селу 170 років і заснував його в 1837 році переселенець з Київської гу¬бернії Ільницький Олександр, що мав велику отару овець. Отже – овечі кошари та ім’я Олександр – ключові слова в назві села.
Видатні земляки
Шулятицький Юрій Федорович – полков¬ник доцент, завідуючий кафедрою військово-технічної Ленінградської академії.
Лазня Валентина Василівна кандидат еко¬номічних наук, доцент. Цуркан художник, Швець художник.
Свінтковські, Радзіховські, Радоліцькі, Бабії, Чаплінські, Богуславські, Батовські, Базиленки, Поплавські, Петрашевські, Могилевичі, Батинські, Кушніри, Окуневичі, Поляков, Крижанівські, Черниші, Змієнки, Частковські, Савицькі, Гонтковські.
В центрі села є ФАП, сільський клуб, поштове відділення. Працює два приватних магазини.
Землі обробляються одноосібно.