Історія с. Кам’яний Брід

Моє село – єдина доля,
Тут мій початок і причал.
Тебе люблю, люблю до болю
У цій любові не прочах.
Брід Кам’яний – важке каміння?
Камінні брили? Зовсім ні!
Моя любов. Моє горіння,
Яке довічно незгода.

Село Кам’яний Брід Ульяновського району Кіровоградської області знаходиться на відстані14 км. від районного центру м. Ульяновка і270 км. від обласного центру м. Кіровоград в долині річки Синиця.  Існуючий населений пункт з 910 жителями, які проживають у 372 дворах.

Точних відомостей про виникнення села Кам’яний Брід немає. Перша згадка про село датується 1362 роком. В Західному (Литовському літописі) згадується: “Цигани покрали коней в Кам’яному Броді, що й не помітили пропажі і гнали коней через могилянські хутори на Саврань”.

Походження назви села розкривається в книзі, написаної старослов’янською мовою, яка не має вихідних даних. В ній зазначається: «Село получило своё название от характера речки Синица, протекающей среди каменистых маленьких гор и представляющей пологое место с удобным переходом в брод». В скелястих ущелинах переховувалися від переслідувачів гайдамаки, які й переходили річку в брід по камінню. Тому село й здобуло назву – Кам’яний Брід.

Існує чотири версії заснування села:

1. Село виникло на початку XVIII століття й було заселене поселенцями із заходу України. Такі дані надає нам книга «Історія міст та сіл УРСР. Кіровоградська область».
2. Кам’яний Брід був заснований ще у 1018 році поселенцями із Червенських міст (сучасна Галичина та південь Польщі).
3. За легендою у 1018 році за наказом Ярослава Мудрого потрібно було
4. заснувати місця, де б могли відпочивати купці при переїзді. Так, у 1018 році на річці Синиця було засноване нове село, яке здобуло назву Кам’яний Брід.
5. Найпоширенішою є версія заснування села Кам’яний Брід найманцями війська польського короля Болеслава І Хороброго. 1018 року він здійснює похід на Київ за250 кмвід нього та50 кмвід Умані. Село Кам’яний Брід знаходилося саме на лінії походу Болеслава на з’єднання з Святополком та печенігами (після смерті Володимира Великого 1015 року його син Святополк розпочав війну за престол з Ярославом Мудрим. Болеслав Хоробрий став на боці Святополка).

Коли Болеслав повертався до Польщі, найманці залишилися на цій території й утворили нове поселення, яке зветься нині Кам’яним Бродом.

Саме остання версія заснування села вважається офіційною.

Докази офіційної точки зору:

1. Через Кам’яний Брід пролягав Київський шлях, що пересікався з Чорним, Білим та Кучманським шляхами, й котрим Болеслав І Хоробрий прямував на Київ.
2. Кам’яний Брід знаходився на той час в прикордонній зоні між Київською Руссю й тиверцями, тому Болеслав (як київський князь після смерті Святополка) розміщував у найбільш важливих зонах гарнізони. Одним із таких гарнізонів став Кам’яний Брід.
3. Дослідження доводять, що сучасні прізвища кам’янобрідців польського та галицького походження.

Сучасний стан села Кам’яний Брід

Нині на території Кам’янобрідської сільської ради успішно господарює одне з найбільших і найкращих підприємств Ульяновського району – СТОВ «Агрофірма «Нива», діють 9 селянсько-фермерських господарств, 38 одноосібників.

СТОВ «Агрофірма «Нива» є господарством, яке активно впроваджує новітні технології у виробництво сільськогосподарської продукції. Зокрема, у 2010 році на молочно-товарній фермі було встановлено сучасний молокопровід, який забезпечує автоматичне транспортування молока від доїльного апарата до холодильника.

Планується створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Кам’яногірський», між селами Синицівка, Кам’яний Брід та Шамраївка Ульяновського району Кіровоградської області на площі291 га. На цій території виявлено локалітети 24 видів, що потребують охорони на різних рівнях. Серед них два види, занесених до червоного списку МСОП, один – до Європейського червоного списку, 7 видів, занесених до діючого видання Червоної книги України і 17 видів, що потребують регіональної охорони на території Кіровоградської області.

Значні для села історичні події

В своєму житті село Кам’яний Брід на власні очі бачило історичні епохи, котрі сьогодні ми, нащадки, лише сприймаємо за картинками та описами сучасників.

Іноді, навіть, страшно стає, коли розумієш, що моє село – частина загальної історії… Історії, якої ніхто не знає краще, аніж воно – моє рідне село!

Територія, на якій нині розташувалося село Кам’яний Брід, здавна була заселена людьми, про що свідчать археологічні знахідки, найдавніші з яких датуються верхнім (пізнім) палеолітом.

Біля села були знайдені предмети залізного віку та трипільської культури (IV – II тис. до н.е.). Протягом тисячоліть тут панували кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, обри, хозари, угри, печеніги, змінюючи один одного.

В середині X ст. територія, на якій процвітало село Кам’яний Брід, приєднана до Київської Русі.

У другій половині XI ст. відійшла до Половецького ханства.

1018 року, під час походу Болеслава І Хороброго на Київ, утворюється поселення Кам’яний Брід.

В першій половині XIII століття руські князівства та Половецьке ханство зазнають поразки у битві з монголо-татарським військом.

1239 року хан Бату (Батий) провів похід на руські землі і 1240 року спалив столицю русичів – Київ.

В 1243 році хан Бату заснував величезну імперію – Золоту Орду, яка займала територію від Дунаю на заході до Обрі та Сирдар’ї на сході.
Половецька земля, у складі якої перебував тогочасний Кам’яний Брід, теж була поглинута нею.

Жителі Кам’яного Броду піддавалися жорстоким катуванням з боку монголо-татар й сплачували Золотій Орді встановлену данину.

Знущання золотоордиців над кам’янобрідчанами тривали до середини XIII століття, доки литовський князь Міндовг на основі об’єднання кількох князівств створив литовсько-руську державу.

До новоутвореної держави мирним шляхом почали приєднувати підкорені Золотою Ордою і поставлені нею у васальну залежність руські князівства.

Ординці не могли погодитися із втратою васалів і намагалися повернути статус кво, але в битві на Синіх Водах (а кам’янобрідчани вважають, що вона відбулася саме на їхній річці Синиця) 1363 року потерпіли поразку.

Так, у 1362 році Кам’яний Брід став частиною Великого князівства Литовського.

1 липня 1569 року за Люблінською унією Литва і Польща об’єдналися в єдину державу під назвою Річ Посполита.

Село Кам’яний Брід входило до Звенигородського повіту Брацлавського воєводства Речі Посполитої і довгий час було під її владою.

Село належало родам Конецпольським та Потоцьким і, як зазначається в староруському рукописі, “Мария Строганова, урожденная Потоцкая, продала это имение Удельному Ведомству”.

У зв’язку з цим населення Кам’яного Броду розділилося на так званих “ляхів” та “мужиків”. Людей, які проживали у південній його частині, називали мужиками, а в північній – ляхами. Ці слова вживаються і нині, але молоде покоління не розуміє їхнього значення.

Ще й досі в селі більшість населення має прізвища польського походження із закінченням –ський, –цький. Наприклад, Колядницький, Ільницький, Тишинський, Яблонський, Голімбієвський, Височинський.

З початком Визвольної війни 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького польську адміністрацію на Україні було скасовано і утворено полковий адміністративно-територіальний устрій, за яким село Кам’яний Брід відійшло до Уманського полку.

За Білоцерківським мирним договором, укладеним між гетьманом Богданом Хмельницьким та польським урядом 18 вересня 1651 року, у Брацлавському воєводстві знову відновлюється польська адміністрація.

Згідно Бучацького мирного договору 18 жовтня 1672 року Кам’яний Брід разом із всією територією Поділля входить до Туреччини.

Після російсько-турецької війни 1686-1699 року за рішенням Карловицького конгресу Польщі повернули Поділля й, таким чином, Кам’яний Брід знову опинився у Звенигородському повіті Брацлавського воєводства Королівства Польського, в якому і перебував ще майже сто років.

Перебуваючи у складі Королівства Польського, село Кам’яний Брід розділилося на дві частини – “ляхів” та “мужиків”. Тих, хто проживав у південній його частині, називали мужиками, а в північній – ляхами.

Характерно, що ляхи були освічені, і культура у них була на вищому рівні. За переказами старожилів, вони під час обіду навіть краще сервірували стіл. Крім виделки, ставили кожному ніж. Вареники у них були невеличкі з малою кількістю начинки. Вони завжди припрошували: “Їжте, пане, і двойте”. Мужик на те, не розуміючи польської, казав, що він і три вареники з’їсть, лиш би дали.

Ляхам було заборонено одружуватися з мужичками.

2 квітня 1793 року внаслідок другого поділу Речі Посполитої територія Кам’яного Броду опинилася під владою Російської імперії у новоствореному Брацлавському намісництві.

27 січня 1795 року Кам’яний Брід відійшов до Єленського повіту Вознесенського намісництва.

12 грудня 1796 року за указом імператора Павла І Вознесенське намісництво було скасоване, його Єленський повіт увійшов до складу утвореної тим же указом Подільської губернії.

26 вересня 1797 року з приєднанням до м. Єленська слободи Балти повіт був перейменований на Балтський, в якому й опинився Кам’яний Брід.

У книзі невідомого автора, написаної слов’янською мовою, зазначається, що, до 1820 року в Кам’яному Броді були молдовани і складали одне поселення разом із селянами та шляхтою, але потім не могли уживатися тут із малоросами і в 1820 році “испросили у графа Потоцкого позволения выселиться в другое свободное место и поселились вблизи Каменного Брода, на дикой скале у речки Синичка, и образовали деревню Молдованку”.

Населення Кам’яного Броду займалося землеробством.

“Крестьяни Каменного Брода имеют у себя рудокопни белой глины, которую продают в  м. Саврань”. Саме від цього й народна назва Кам’яного Броду – “Глиняники”.

В XIX столітті “народонаселение прихода (около 3000) состоит из крестьян-собственников; малороссов, молдован и вольных жителей – дворян, граждан и мещан; кроме того, есть 10 евреев, римско-католиков около 100 душ”.

В 1871 році із вільних жителів виселилося із Кам’яного Броду на Кавказ близько 30 сімей.

Про перемогу Жовтневого збройного повстання у Петрограді кам’янобрідчани дізналися від односельця матроса Дем’яна Піньковського, який брав у ньому участь.

У  лютому 1918 року в селі відбувся мітинг, на якому було проголошено встановлення радянської влади. Було організовано комітет незаможних селян, який займався розподілом поміщицьких земель.

Соціалістична перебудова села проходила в умовах гострої класової боротьби.

Згідно з постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року Балтський повіт скасовано і його територія, в тому числі Кам’яний Брід, увійшла до складу Первомайського округу Одеської губернії.

У 1928-1930 роках розгорнувся примусовий колгоспний рух. Багатих селян Мельників, які до революції були найбагатшими, та інших було розкуркулено і вислано на Соловки.

Голодомор 1932-1933 років став страшним випробуванням для кам’янобрідців.

Кам’яний Брід, як і всі села України, зазнав величезних втрат у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

На фронтах з ворогом боролися 630 жителів села, 279 з них не повернулися живими. 258 воїнів нагороджено бойовими орденами та медалями.

У 1941 році в селі діяла підпільна група на чолі з політруком М. Юдіним, який втік з ворожого оточення. У лютому 1942 року всіх членів підпільної групи закатували фашисти.

У березні 1944 року частини 53-ї армії 2-го Українського фронту визволили Кам’яний Брід від фашистських загарбників.

Великі труднощі постали перед жителями Кам’яного Броду в 1944 році. Вони почали відбудовувати зруйноване господарство. Обробляти землю не було чим. Тож, орали, запрягаючись у плуги та борони, а хто мав корів, то запрягав їх.

Поступово, з великими труднощами село відроджувалося, оновлювалося. У 50-х роках Кам’янобрідська сільська рада розширила свою територію, приєднавши села Христофорове та Петрове.

Колгоспи об’єдналися в один – імені Орджонікідзе, у розпорядженні якого було 4533 гектари землі.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР 12 лютого 1954 року Ульяновський район, у складі якого перебував Кам’яний Брід, був переданий Кіровоградській області.

За роки відбудови село міцно стало на ноги й у 70-80-х роках помітним було зростання виробництва та покращення добробуту села.

За цей час на території сільської ради  з’явилося багато нових будинків, збудовано двоповерхову школу.

Малеча росте й розвивається в дитячому садочку “Сонечко”, який славиться на весь Ульяновський район.

У старослов’янській книзі зазначається, що у 1779 році в селі Кам’яний Брід збудована дерев’яна церква, яка згодом згоріла. На її місці у 1820 році священик Костянтин Гедзинський та прихожани спорудили кам’яну церкву в ім’я святого великомученика Димитрія Солунського. Але через те, що будівля була неякісно зведена, прийняли рішення збудувати нову церкву, яка з 1912 року стає новим домом для прихожан.